ВРЕДНЫЕ СОВЕТЫ
( О ТОМ, КАК НЕЛЬЗЯ ДЕЛАТЬ,
КОГДА ОСТАНЕШЬСЯ ОДИН ДОМА )
Наконец один ты дома!
Собери друзей побольше,
Громко музыку включай,
Чтоб соседи не скучали.
Если в дверь забарабанят –
Незнакомцам открывай :
Очень весело в квартире,
Ты их тоже приглашай!
Хочешь дома закалиться?
В ванну набери воды побольше.
Пусть холодной она будет,
Кран не закрывай подольше.
Заберись теперь повыше,
Смело прыгай свысока
И обрадуй всех соседей,
Что идёт дождь с потолка.
А когда идешь гулять,
Можно дверь не закрывать.
Для чего перетруждаться? -
Всё равно ведь открывать.
Не забудь - оставь записку,
Чтоб никто не заходил,
И ключей тяжёлых связку
Спрячь под коврик у дверей.
А стемнеет вечерами -
Ты иди гулять с друзьями.
Можно в прятки, приставалки
К незнакомым мужикам.
Можешь даже задираться
Или с кем - нибудь подраться,
Ведь синяк под глазом – гордость,
Шрам на теле – ерунда!
Будешь следовать советам,
Что тебе сейчас наплёл я, -
Будут рады мама, папа
Окружающих толпа.
Все тебя зауважают,
Странным взглядом провожают.
Ты – герой, каких не знали, -
НАСТОЯЩАЯ БАЛДА!
Трояненко Дима 5 - А
Суд над людською цивілізацією
«Сьогодні я вирішую складне питання
Не в твою користь. Дуже жаль мені.
І змушений заслать тебе в вигнання.
Так краще для природи. Для Землі.
Нехай тебе на дальнюю планету
Космічна прірва миттю перешле.
І там живи, плети свої тенета,
Поки Землі кривава рана заживе.»
Слова такі завершили промову
Всесвітнього судді, що Богом став для всіх,
Які хотіли жити і плодитись знову,
Повітрям дихать, бачить сонце, дощ і сніг.
Які забули, що таке купання
У річці чистій, прозорій, як в сльозі.
Які ніколи не попробували зрання
Пробігтися босоніж по росі.
Вони води джерельної, живої
Не знають смаку, як «табу» в житті.
Й зірвати яблуко духмяне, запашнеє
Рука не сміє, бо нітрати є в землі.
І співу солов’я ніхто із них не знає.
І квітку польову ніколи не любив.
І в лісі, полі, лузі ніколи не буває .
І не дарує нічка їм кольорових снів.
Де ж ділось все з Землі моєй святої ?
Чому пощезла вся її краса ?
І цілі покоління загублені в двобої
Землі – природи і «Хомо сапієнса» ?
Бо сил нерівних на Землі зібралась
Шалена кількість, не згадаєш всіх,
Які полегшити життя людині взялись,
Створить умови, благодатнії для всіх.
Автомобілі, гази, техніка і нафта,
Ракети, швидкість, озонова діра,
Заводи, труби, атоми і шахти -
ВСЕ ЦЕ ПОКРАЩУЄ МОЄ ЛЮДСЬКЕ ЖИТТЯ ?!
Для чого так багато намудрили ?
Створили пекло – і шукаєм вороття !
Нема життя вже там, де предки наші жили.
І винна в цьому цивілізація людська !
Трояненко Світлана
Лютий 2011
Віхляєвої Світлани
Учениці 11-А класу
Школи-комплексу № 9
Твір^ Податки очима дітей
(Переможець районного конкурсу від ДПІ)
«Щоб підняти державу з найнижчих щаблів до вершин добробуту, потрібні лише мир, розумні податки і терпимість в управлінні».
Адам Сміт
Останнім часом я часто замислююсь: чого я прагну у цьому житті найбільше? Мабуть, досягнути успіху у кар'єрі, створити гарну сім'ю, народити здорових дітей та виховати із них справжніх людей, які будуть працювати на благо своєї Батьківщини, які зможуть визначити, що для них є головним у житті, і впевнено іти до своєї мети. Та щоб досягнути цього, одного бажання мало, адже крім прагнення, потрібно ще і багато працювати над собою, рухатися вперед. Потрібно ставити перед собою якусь «планку» і перешарувати її, а досягши мети, не стояти на місці, а іти все далі і далі. Але що
для нас найголовніше? Без чого в цьому світі не виживе жодна, навіть найсильніша, людина? Звісно, це турбота та підтримка твоєї родини і усіх тих людей, яким ми не байдужі. Поміркуймо над таким питанням: чому Рокфеллери - найбагатша у світі сім'я? А відповідь у самому питанні: вони найбагатші, бо вони дружня, єдина родина. Найуспішніший та найприбутковіший бізнес - це сімейний бізнес, тобто та справа, де кожний член родини допомагає один одному. Як ви вважаєте, якою має бути щаслива родина? На мою думку, щаслива родина - це та родина, в якій всі її члени поважають та люблять один одного, це та родина, де кожна людина знає свій обов'язок та неухильно виконує його, це та родина, де усі почувають себе захищеними та не бояться, що у скрутну хвилину залишаться один на один із своєю проблемою. Але для кожного із нас світ не обмежується люблячими батьками, братами та сестрами, адже усі ми є членами свого суспільства та громадянами своєї держави. А держава - це та сама наша родина, тільки вона охоплює усіх людей, що проживають в ній. Як і в звичайній сім'ї, в державі є голова - це президент, та певні встановлені правила - це закони. У родинному колі ми виражаємо свою любов піклуванням та турботою, а у державі цими ланками є сплата податків, участь у громадських заходах та у житті нашої країни. Саме коли ми сплачуємо податки, ми піклуємося про наших пенсіонерів, інвалідів та знедолених. Коли ми турбуємося про наших пенсіонерів, то виявляємо до них повагу і вдячність за те, що вони дали життя нашим батькам, за те, що вони у свій час врятували світ від панування фашистської Німеччини. Але зараз я ще не сплачую податків, зараз це роблять мої батьки, і роблячи це, щоразу вони думають про моє майбутнє. Вони знають, що ці кошти підуть на виплату заробітної платні моїм вчителям, за допомогою яких я кожного дня стаю на крок ближче до повністю дорослого життя. А як же ще? Адже ми -діти - майбутнє цієї країни.
Кожна людина мріє жити у гарній та надійній країні, і саме для цього наші батьки регулярно сплачують податки. Бо головна функція податків - це забезпечення добробуту для громадян країни, розвиток держави, покращення умов її діяльності. І якщо ми зараз відхилимо ширму і зробимо крок назад в історію формування системи сплати податків, то ми будемо впевнені, що жодна країна не зможе існувати без них.
Отже зараз ми влаштуємо невеличку подорож сторінками історії до того часу, коли виникли перші прототипи системи сплати податків. Тож почнемо з того, що історія розвитку цієї системи починається з сивої давнини, а саме із появою общинно-племінного ладу. На той час це був сбір коштів на релігійні потреби, а також члени племені віддавали частину своєї здобичі вождю племені. Хоч це не дуже схоже на податкову систему, а більше схоже на обряд вшанування свого вождя, це і є початковим етапом формування держави із своїми законами та системою сплати податків. Потім історія формує із таких племен сучасні на той час держави, але для нас це стародавні держави, такі як Стародавні Єгипет та Вавилон, Рим та Греція. У цей час починається найсильніше розшарування. Дуже контрастно різняться між собою найбідніші прошарки суспільства та панівний клас. У цей час спостерігається звичайне здирництво та грабіж бідного та незахищеного населення. Найбільшою помилкою того часу (та і в середньовіччя теж) було те, що бідне населення ставало ще біднішим, а тогочасних правителів не хвилювало нічого окрім їхньої влади та могутності. Але ці правителі знову ж таки помилялися: вони вважали, що сила у грошах і території, але сила ще й в тих людях, які живуть у достатку і добробуті. І ці древні цивілізації зруйнувалися під натиском своїх помилок.
Отже висновок: система оподаткування не має бути тягарем, але, на жаль, на наступному етапі формування сплати податків правителі не врахували помилок своїх попередників. Отже історія податків плавно перетікає в історію середніх віків. В той час виникає феодалізм, панує рабовласницький лад. Недолугі монархи з їх примхами та зверхністю, пихою та цинізмом зовсім занедбали своїх підданих. Звісно, особи, що були наближені до монархів, жили чудово, але я маю на увазі простих селян. Знову ж таки простий народ віддавав останні копійки до царської та церковної скарбниці.
Наша країна також почала свою історію за часів середньовіччя. Київська Русь виникає у 9 сторіччі, і з перших років її існування виникає система оподаткування. Дуже важливо те, що давньоруські податки - це не запозичений досвід інших держав, вони мають власне національне походження. Древні руські податки мали такі назви як подимне, полюддя, поплужне. Взагалі, в Київській Русі на той час їх було більш як тридцять видів. А коли при владі була Княгиня Ольга, вона втілила в життя багато новаторських ідей щодо грошових відносин, розвиваючи та вдосконалюючи традиційну систему податків. Але ці ідеї стали помилковими, за що Київська Русь мала розплачуватись нестабільністю свого життя. З цього можна зробити такий висновок: кожне рішення або новий закон, що його приймає влада, має бути обдуманим, а наслідки мають бути вирахуваними та передбачуваними. Саме тому ми довіряємо керування країни освіченим та розумним людям, а головне - вони, передусім, мають турбуватися за добробут населення.
Із розвитком цивілізації і з вдосконаленням цього світу розвивається та вдосконалюється система сплати податків. А за часів Гетьманщини від податків звільнялася частина населення, а саме шляхта та козацька старшина. Міщани ж та селяни на той час мали сплачувати стацію - податок на утримання війська, і у своєму роді це була плата за те, що селяни почувалися більш захищеними від ворогів — загарбників. Але ми знаємо, коли Україна втратила свою незалежність, першою зруйнувалася система податків.
Дійсно, усе має свою історію розвитку, і саме завдяки цьому ми можемо вчитися на помилках наших предків. Просто неможливо уявити сучасний світ без податків. Адже кожна країна повинна мати свою казну, яку ми щодня поповнюємо сплатою податків, і завдяки цьому маємо можливість подальшого розвитку та взагалі існування незалежної держави. Ми сплачуємо податки, щоб відчувати себе захищеними та бути
спокійним за своє майбутнє. Ми маємо бути впевненими у тому, що держава матиме змогу захистити своїх громадян. Але як же захистить нас держава, яка на це не має коштів? Отже, ніяк. Тому, сплачуючи податки, ми маємо сподіватися на краще майбутнє.
Зараз наше місто переживає дуже велику напругу через проблему побудови мостів. Усі ми бажаємо відчувати себе на дорогах більш безпечно та заощаджувати свій час, адже багато хто з нас (а саме мешканці Хортицького району) знає, бо відчув це на собі, як важко у годину «пік» доїхати до центра міста або навпаки. Саме для вирішення цієї проблеми ми маємо збудувати мости, але на це потрібні великі кошти. Звісно, що ці кошти мають надійти з державної казни. Але мости - це не тільки споруда із каменю, бетону та металу, це і символ. Ми маємо побудувати ці мости заради єднання, адже саме мости є символом єднання. Деякий час назад не було таких зручних переправ через річку Дніпро, і люди були розділені цією межею. Були розділені сім'ї, а друзі не могли зустрітись так просто і зручно, як це ми робимо зараз. І також міст - це символ дороги до майбутнього. Але що на нас там чекає? Відповідь на це запитання залежить саме від нас, адже ми будуємо цю державу, від нас самих залежить доля нашої країни. Кожен з нас має внести свою крихту у розвиток нашої держави. Ми будуватимемо наше майбутнє на довірі та прагненні вдосконалити цей світ. Але, звісно, будуючи майбутнє, не повинні повторювати помилок минулого.
